У останньому турі «Реал» виграв запаморочливий матч у «Малаги».
Минулого сезону після такої перемоги можна було б впевнено сказати, що
«Реал» буде чемпіоном. Парадокс, але зараз висновок має бути
діаметрально протилежним. Якщо так триватиме далі, «Реал» у цьому
сезоні нічого не виграє…
10 квітня 1985 року. Щойно
мадридський «Реал» з рахунком 2:0 програв на «Сан-Сіро» перший матч
півфіналу Кубка УЄФА «Інтеру». До гравців міланської команди
наближається Хуаніто, пильно дивиться суперникам в очі і поганою, але
від цього не менш загрозливою італійською каже: Noventa minutis en El
Bernabeu son molto longos.
За два тижні «чорно-сині» сповна відчули,
що він мав на увазі. «Реал» виграв 3:0, а «Інтер» став не першою
командою — жертвою «духу Хуаніто». У тому розіграші Кубка УЄФА його
магічно паралітичну дію відчули на собі футболісти югославської «Рієки»
(3:1, 0:3) та бельгійського «Андерлехта» (3:0, 1:6).
Хуаніто
недаремно став легендою «Реала». І досі, коли команді потрібно
відігратися після поразки на виїзді, згадують «дух Хуаніто». І все
тому, що він як ніхто інший вмів налаштовувати партнерів на реванш.
Після
поразки у Брюсселі він заявив Еміліо Бутрагеньйо: «На «Бернабеу» ти
зробиш хет-трик». Вибору у форварда не було. Довелося робити так, як
сказав Хуаніто.
Уже пізніше журналісти склали «десять
заповідей Хуаніто». Те, що він робив для того, щоб надихнути партнерів
на подвиги у домашньому матчі. Звернення до гравців «Інтера», ще на
«Сан-Сіро», коли вони тільки-но виграли матч, було частиною плану.
Уболівальники
«Реала» створювали на тих матчах незабутню атмосферу. І незабутні
перемоги здобували, зокрема, і трибуни, які разом з гравцями відчували
щось особливе.
У позаминулому та минулому сезонах «дух
Хуаніто» допоміг «Реалу» виграти чемпіонат Іспанії. Особливо це було
помітно два роки тому, коли команда Фабіо Капелло вигризала перемоги на
останніх хвилинах матчу завдяки неймовірній концентрації, бажанню та
вірі.
Капелло вилікував безхребетний, галактичний «Реал», і
тому титулу якнайкраще підійшов би епітет «пітний». Адже команда, на
відміну від попередніх сезонів, справді пролила літри поту заради
успіху.
Наступного сезону дуже розумний президент клубу
вирішив, що Капелло команді не потрібен, що команда має грати у
«привабливіший» футбол. Для цього Кальдерон взяв Бернда Шустера. І на
старті нового чемпіонату «Реал» справді зіграв неповторно яскравий матч
проти «Вільярреала». Можна згадати ще кілька поєдинків, у яких був
феєрверк.
Але були й інші матчі. Матчі, які для «Реала»
вигравав Ікер Касільяс. Матчі, про які потрібно пам’ятати, коли бачиш,
що команда Капелло пропустила 40 м’ячів, а команда Шустера — 36. Попри
те, що минулого сезону «Реал» іноді демонстрував дуже впевнену гру в
захисті (насамперед на «Камп Ноу»), Шустеру так і не вдалося знайти
переконливу схему, у якій би не було жодних сумнівів.
«Реал»
грав по-різному. І різні схеми давали різні результати. Так триває і
цього сезону. Але третій рік поспіль вигравати завдяки допомозі
«привидів минулого» не до снаги навіть «Реалу». У поточному чемпіонаті
«Реал» втратив не так вже й багато очок, але вже скільки разів довелося
покладатися на силу «духу Хуаніто».
«Дух Хуаніто»
народився у матчах плей-офф, і саме для цих матчів. Зловживати ним
стільки часу у чемпіонаті може тільки клуб під керівництвом такого
опортуніста та базікала, як Рамон Кальдерон.
Можна не
згадувати навіть, що з обіцяних під час президентської кампанії
гравців, до «Реалу» перейшов тільки Роббен (5 травм за 14 місяців). У
всій красі Кальдерон розкрився цього літа, коли розкішно гепнувся у
манчестерську калюжу.
Хаос на полі — чудова річ, якщо він
здається хаосом супернику та уболівальникам. Коли ж гравці добре
розуміють, куди і коли бігти, як віддавати передачі, то вони є творцями
цього хаосу, і дух перемоги (він же дух Хуаніто) вільно літає над
полем, і вболівальники кажуть: «Це добре».
У вже згаданому
матчі проти «Вільярреала» мадридці якраз і вразили непередбачуваними
переміщеннями по полю, вишуканими пасами та елегантним завершенням
атак.
Коли команда так грає можна не помітити, що
флангових хавбеків у неї обмаль, та й з тих, хто є, хіба що Роббен
(коли не травмований) здатен однаково ефективно зіграти на обох
флангах. Будь-який перекіс у бік одного флангу вилазить на світ Божий,
коли команда з труднощами долає захист суперника, і, найголовніше, не
встигає закривати зони після втрати м’яча.
Склад суттєво
не змінюється. Але міняються люди. Іноді навіть кілька годин важко
провести без змін у настрої, що вже казати про кілька футбольних
сезонів. І ось Серхіо Рамос, який був ледь не душею команди і грав так,
немов здатен, якщо буде треба, закрити два фланги, критикує схему гри,
розказує, що саме він змушений «вигрібати» після помилок інших, і що
він взагалі не може закривати сам увесь фланг. І після цього — обрізка
у Альмерії і вилучення у матчі з «Малагою».
Рамос зараз
інший. Пишуть, що він втратив три мільйони євро після початку
фінансової кризи і через це нервується, що позначається на його грі. Це
може бути причиною. Наслідок той самий — Рамос інший, Рамос
помиляється, і на його фланзі є проблеми.
Та вочевидь це не
проблеми, у яких винен один гравець. Це проблеми команди, і Шустер поки
що не розуміє, як ці проблеми вирішувати. А президент, як це вже було,
краще швиденько здихається тренера, аніж визнає свою причетність до
невдач. Тільки от якщо у випадку з Капелло «невдачею» була «не така»
гра команди, то зараз все може бути серйозніше.
Іншими не
стали не лише деякі гравці «Реала». Іншими (і це ще один важливий
момент) є й основні суперники. «Вільярреал» з його розкішним складом
завзято прагне якомога довшою зробити свою безпрограшну серію,
«Валенсія» забула, як страшний сон, дует з пекла Солер – Куман, а
«Барселона» знову голодна.
Не солідно, як це зробив Жоан
Лапорта, заявляти, що це не «Реал» виграв два попередніх чемпіонати, а
«Барса» їх програла. (Хто б нагадав Лапорті, що навіть велика Dream
Team три своїх чемпіонства виграла після невдач конкурентів у
останньому турі).
У іспанському чемпіонаті ще треба вміти
скористатися відносною слабкістю конкурентів і кожен, хто не піддався
загальній манії самознищення, зберіг максимальну концентрацію та
боровся до кінця, є гідним титулу.
Є ще дещо варте уваги.
Те, що вкотре впало в око під час матчу «Реала» з «Малагою». Те, чиєю
мініатюрною копією є дух Хуаніто. Йдеться про дух величі мадридського
«Реала», що іноді тисне на суперників, особливо на «Бернабеу»,
сильніше, аніж одинадцять футболістів з легендарною емблемою на формі.
Це є у багатьох клубів-грандів. Відчуття їхньої сили. Незламність віри
у їхню приреченість перемагати.
Скромний суперник, буває,
лякається вже того, що може зробити, і сам віддає перемогу «Реалу».
Може. недаремно «Ірун», у кубковому матчі, дав мадридцям вийти вперед
за сумою двох поєдинків, а вже потім завдав смертельного історичного
удару.
Жарти жартами, але як би не тремтіли деякі суперники у
передчутті сенсаційного успіху, сам «Реал» не може покладатися тільки
на метафізику, якщо хоче зберегти чемпіонський титул та вдесяте виграти
Кубок Чемпіонів.
Напередодні матчу-відповіді проти «Роми»
іспанські спортивні газети нагадували команді Спалетті вікопомну фразу
Хуаніто. І що? «Рома» холоднокровно прибрала «Реал» з дороги.
У цьому сезоні у чемпіонаті Іспанії може бути більше, аніж рік чи два тому, команд, готових повторити цю процедуру.
|
